Що за військо іде? Що за пісня гуде?
Що за прапор на вітрі лопоче?
То повстанці-герої по-під гаєм ішли,
То їх пісня за серце лоскоче.

Не кидають квіток під їх кований крок,
Не сплітають віночків дівчата,
Бо їх батько — то ліс, а їх мати — то ніч,
Україна уся — то їх хата.

Подивіться на них, на героїв палких,
На їх вітром обпалені лиця
Усміхаються нам, та страшні ворогам,
А в очах їх відвага іскриться.

Десь далеко рідня дожидає щодня,
І чекає дівчина русява
Нам дорожчий той дім, що потрібен усім —
Антиімперський клан «Біла Троянда»!

НА ОСНОВІ ПІСНІ ОУН-УПА "Що за військо іде?.."

Шукаймо ще! Нам потрібен гімн!!!

Войне нет конца


Поля пурпурного мака цветут вокруг нас, полуденный ветер играет в
желтеющей ржи, девственная гречиха встает на горизонте, как стена дальнего
монастыря. Тихая речка изгибается, уходит от нас в жемчужный туман
березовых рощ, она вползает в цветистые пригорки и ослабевшими руками
путается в зарослях хмеля. Оранжевое солнце катится по небу, как
отрубленная голова, нежный свет загорается в ущельях туч, штандарты заката
веют над нашими головами. Запах вчерашней крови и убитых лошадей каплет в
вечернюю прохладу. Почерневший поток шумит и закручивает пенистые узлы
своих порогов. Мосты разрушены, и мы переезжаем реку вброд. Величавая луна
лежит на волнах. Лошади по спину уходят в воду, звучные потоки сочатся
между сотнями лошадиных ног. Кто-то тонет и звонко порочит богородицу.
Река усеяна черными квадратами телег, она полна гула, свиста и песен,
гремящих поверх лунных змей и сияющих ям.